ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ
НАРОДНИЙ МАЙСТЕР ЛУГАНЩИНИ
ЧЛЕН НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ МАЙСТРІВ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
ЧЛЕН ОБЛАСНОГО НАРОДНОГО КЛУБУ «ЛІВША»
СПЕЦІАЛЬНА ОЛЕНА ПАВЛІВНА
Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту.
Історію творять люди своїми ділами, своїм умінням і талантом. Зроблене руками звичайної людини, довго тішить серце і дарує радість та бентежить душу, коли згадаєш скільки теплоти і мудрості вкладено у те, щоб народжувалось мистецтво. Такі люди є серед нас.
Обласний народний клуб «Лівша» при обласному центрі народної творчості було створено 30 років тому назад. За цей час у клуба з’явилося 18 осередків у містах та районах Луганської області. Багато майстрів отримали звання «народний майстер Луганщини», а деякі стали «заслуженими майстрами народної творчості України». Ось про таку людину і піде розповідь – члена обласного народного клубу «Лівша», народного майстра Луганщини, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого майстра народної творчості України Спеціальну Олену Павлівну м. Красний Луч.
Акція «Рушник національної єдності» 2007 рік
Олена Павлівна народилася у селі Тарасівка Зінківського району Полтавської області у скрутні та голодні 30 роки двадцятого.
Дитинство та юність припали на роки Великої Вітчизняної війни та післявоєнні роки.
Уроки вишивки і ткацької майстерності давала бабуся, яка вміла робити все: вишивати, ткати, прясти, була хорошою мазальницею, а як виносила паски святити, то ні в кого таких гарних не було. Маленька Олена переймала усе, чому могла навчити її бабуся і вишивання у тому ж числі.
Свої перші рушники майстриня вишила на весілля своїх синів. Тоді вона працювала на заводі «Красний Луч», де проводилися виставки з декоративно-прикладного мистецтва. І роботи майстрині у 1982 році зайняли високе місце й здобули схвальні відгуки зі сторони глядачів та відділку культури м. Красний Луч. Після цього Олена Павлівна почала збирати старовинні узори, вишивати їх та виставляти свої роботи. А вже у 1985 році майстриня отримала звання «народний самодіяльний майстер Луганщини».
Багато років майстриня удосконалює свої навички у вишивці. І так склалося, що у 1995 році Спеціальна О.П. поїхала до м. Києва, де на території Києво-Печерської Лаври працював музей рушника.
Схема Дерева Життя
Там вона вперше познайомилася зі старовинним древом життя, яке дуже зацікавило майстриню. Мистецтвознавець цього музею побачила рушники Олени Павлівни та порекомендувала їй спробувати самій вишити древо життя.
Олена Павлівна дізналася, що Дерево Життя – наймогутніший сакральний символ, використання якого у вишивці несе дуже сильне смислове навантаження. Значення його в тому, що все живе у світі – це частина великої нерозривної системи буття. Воно має декілька назв: Дерево Життя, Дерево Щастя, або Райське Дерево і зображується як головний елемент малюнку. Структура Дерева Життя відображає уявлення наших пращурів про світобудову. Крона дерева – це світ богів, стовбур – сьогочасний матеріальний світ, а коріння – підземний потойбічний світ. Інколи світ потойбічний відділяють горизонтальною лінією.
При всій своїй силі Дерево Життя виростає з маленького горщика – минулого життя, основи світотворення. Дерево зазвичай починається з великої квітки – сонця потойбічного, і завершується також великою квіткою – сонцем Творця. Вишивати їх можна різними за будовою і візерунком, але однаковими за розміром. Ці основні квітки також символічно поєднують в собі сонячну батьківську та вологу материнську енергії. І сонце, і життєдайна вода однаково важливі для розвитку Райського Дерева, яке прикрашають квітами, жолудями, бруньками, пташками. Квіти можуть символізувати красу і молодість, жолуді – сімейне щастя, виноградна лоза з гронами — сімейний добробут.
В орнаментації своїх рушників майстриня прагне передати красу і пишність природи, її буйне цвітіння.
Сумлінна праця та постійний пошук дали можливість майстрині досконало оволодіти технікою вишивки хрестиком, різними видами гладі: «простою», «полтавською», «прорізною», «лічильною», «художньою» і різними видами мережив: «просте», «обвите», «ажурне», «білизняне» та отримати глибокі знання у символіці та традиціях вишивки рушників.
Приєднання Доріжки-єдності Луганщини до загальної 2010 рік
Але добре малювати майстриня не вміла і їй на допомогу прийшов народний майстер Луганщини Лесик Н.В., який зробив багато ескізів до робіт Олени Павлівни.
У 2001 році на звіті Луганської області, присвяченої 10 — річниці незалежності України, у м. Києві рушники Олени Павлівни попали у поле зору голови національної спілки України Прядка Володимира Михайловича, який рекомендував майстрині вступити до національної спілки майстрів декоративно-прикладного мистецтва України. Але членом національної спілки Олена Павлівна стає лише через 3 роки у 2004 році. І у тому ж році її рушник «Древо життя» зайняв перше місце у номінації «Кращий рушник».
У 2006 році побачив світ рушник «Сад – виноград», який здобув дуже високі схвальні відгуки. А у 2007 році майстриня захопилася вишивкою сорочок. За допомогою нитки, голки та ще вмілих рук вона перетворювала шматок тканини на цілий Всесвіт зі своїм власним таємним життям.
Вручення О.П. Спеціальній знаку «Заслужений майстер України» 2010 рік
Ще однією визначною подією 2007 року у творчому житті Олени Павлівни була Всеукраїнська акція «Рушник національної єдності», у якій приймали участь майстрині з великим досвідом та майстерністю.
У 2009 році Спеціальна О.П. стала лауреатом премії Данила Щербаківського та була нагороджена нагрудним знаком «За збереження народних традицій».
Значною подією 2010 року стало присвоєння майстрині звання «заслужений майстер народної творчості України», яке вона отримала у листопаді 2010 року на урочистім заході «Доріжка єдності – схід і захід разом». Олені Павлівні була надана висока честь приєднання рушникової доріжки Луганської області до загального рушника.
Олена Павлівна продовжує дивувати своєю майстерністю, глибиною народної мудрості, прихованим сакральним змістом своїх робіт.
Створивши цілу колекцію авторських робіт, вона є активним учасником міських, обласних та всеукраїнських виставок. Майстриня неодноразово була нагороджена преміями дипломами та грамотами.
Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу.
Рушники О.П. Спеціальної
Упродовж всієї української історії традиційне народне мистецтво завжди було формою самозбереження, своєрідним духовним оберегом нації. Звернене воно до духовних коренів народної культури, його зв’язків із природою, побутом, фольклором і сприяє досягненню високого розвитку духовного світу українського народу.
І бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любові кажуть: «Хай стелиться вам доля рушниками!»
Узагальнення досвіду роботи
ЗАСЛУЖЕНОГО МАЙСТРА НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНИ
НАРОДНОГО МАЙСТРА ЛУГАНЩИНИ
ЧЛЕНА НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ МАЙСТРІВ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
ЧЛЕНА ОБЛАСНОГО НАРОДНОГО КЛУБУ «ЛІВША»
Спеціальної Олени Павлівни
Упорядник:
Методист з декоративно-прикладного мистецтва
Мітченко О.Е.
Редакційна рада:
Заступник директора Луганського обласного центру народної творчості
Яворська І.П.
Завідуюча відділом образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва та фольклору
Клунна Г.М.
Завідуючий відділом інформаційно-аналітичної та
редакційно-видавничої діяльності
Кравченко О.І.
Відповідальний редактор:
Директор Луганського обласного центру народної
творчості
Яровий В.М.