Луганський обласний центр народної творчості

«ПЕРЛИНА ЛАКОВОЇ МІНІАТЮРИ ЛУГАНЩИНИ»

Узагальнення досвіду роботи

заслуженого майстра народної творчості України

КТІТАРЄВОЇ ТЕТЯНИ ІВАНІВНИ

м. Луганськ 2013

 

Декоративно прикладне мистецтво – невичерпне джерело мудрості краси та натхнення українського народу. Той, хто хоч краєчком серця доторкнувся до справжніх зразків традиційної культури, той через усе життя пронесе і відчує всю її неповторну красу.

Одним з найпопулярніших видів декоративно-прикладного мистецтва IХ сторіччя слід вважати художній розпис. Цілком зрозуміло бажання наших пращурів прикрасити розписом дерев’яний посуд, який не тільки прикрашав посуд будинки, а й охороняв їх від шкідливих дій вологи. Розпис природними фарбами був дешевим, доступним і барвистим.

Кожний майстер створив свою систему малюнку, образну мову, свою школу майстерності, які набули значення традицій, також кожному майстру притаманна своя кольорова гамма і стиль орнаменту.

У художньому розписі від стародавніх ремесел успадковані класичні форми виробів і чіткі риси орнаменту. Майстри збагатили їх малюнками рослинних мотивів, казок і прийомами вільного їх виконання пензлем. Це сприяло формуванню оригінальної техніки фарбування виробів.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Ой, Хмелю ж мій, Хмелю»

Однією з технік розпису виробів відокремилося мистецтво лакової мініатюри. Лакова мініатюра – самобутній і цікавий напрямок в декоративно – прикладному мистецтві. Лаковим живопис називають тому, що кольорові і прозорі лаки служать не тільки повноправними матеріалами розпису, але і найважливішим засобом художньої виразності твору. Фарбам вони додають глибину і силу і в той же час пом’якшують, об’єднують їх, як би вплавляють зображення в саму плоть виробу.

Лакова мініатюра Т.Ктітарєвої «Трійка»

Батьківщина художніх лаків це країни Далекого Сходу і Південно-Східної Азії: Китай, Японія, Корея, В’єтнам, Лаос, де вони відомі з глибокої давнини. У Китаї, наприклад, ще в II тисячолітті до н. е. використовувався сік лакового дерева, яким покривали чашки, шкатулки, вази. Тоді й зародився лаковий живопис, що досяг на Сході найвищого рівня.

У Європу цей вид мистецтва прийшов з Індії, Ірану, країн Центральної Азії, де в XV-XVII ст. була популярна лакова мініатюра виконана темперними фарбами на предметах з пап’є-маше. Європейські майстри помітно спростили технологію, почали застосовувати олійні фарби та лаки.

Здавна прийшло це мистецтво на російську землю. На північному сході від Москви, знаходиться край раніше званий суздальським, а пізніше розділений на області – Володимирську, Іванівську, Московську. Саме тут складалися багаті художні традиції.

Кожен народний художній промисел – це не тільки осередок унікального мистецтва, а й місцевість, що має неповторну своєрідну природу, історичне минуле, життєвий уклад. Палех, Мстьора, Федоскино, Холуй – найдавніші центри лакової мініатюри Росії.

Три російські села — Палех, Мстьора і Холуй – протягом десятків років готували майстрів мініатюрного мистецтва й останнім часом лакова мініатюра почала розвиватись в різних країнах, в тому ж числі й в Україні.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Несе Галя воду»

Для Луганщини лакова мініатюра – це відносно новий вид творчості. Вона почала набувати особливого змісту з появою на Луганщині талановитого майстра лакового живопису, художника Ктітарєвої Тетяни Іванівни.

Тетяна Ктітарєва народилася у с. Волоконівка Воронежської області у родині коваля Івана Михайловича та Анастасії Федорівни. З чотирьох дітей вона була наймолодша, і як пізніше виявилося, найталановитіша. З дитинства Тетяна бачила як мама прикрашала оселю власноруч вишитими серветками, сплетеним мереживом.

Особливий дар у маленької Тетянки помітили батьки, коли дівчинка старанно вимальовувала візерунки на папері, але частіше вона малювала паличкою у придорожній пилюці, на снігу або пальчиком на віконному склі. Тетяна з дитинства мріяла стати художницею.

Після восьмого класу Тетяна приїхала в м. Луганськ до сестри й спробувала вступити в художню школу, але нажаль, безуспішно. Дізнавшись, що в російському місті Мстьора (Володимирської області) є навчальний заклад, який готує художників з лакової мініатюри, Тетяна Ктітарєва відправила туди свої роботи й незабаром отримала відповідь із запрошенням на навчання до Мстьорскої художньої школи.

У 1981 році. закінчила Мстьорське художнє училище ім. Ф. Модорова, за фахом розпис на пап’є-маше. Її вчителем був Заслужений художник Російської Федерації Василь Корсаков. Здобувши професійну освіту майстриня працює в різних жанрах образотворчого мистецтва: акварель, графіка, батік.

Тетяна Ктітарєва – дипломований спеціаліст з грандіозними планами на майбутнє, переїхала до м. Луганська, де працювала художником — оформлювачем на підприємствах міста.

Все складалося чудово, але раптово Тетяна відчула, що сили почали її покидати. Лікарі поставили невтішний діагноз – міопатія Хвороба швидко прогресувала. У 31 рік у Тетяни Іванівни вже була перша група інвалідності. Але вона не здавалася і продовжувала працювати.

Активну творчу роботу Тетяна Іванівна розпочала з середини 1980-х років. В своїх роботах майстриня бере за основу школу мстьорської мініатюри, яка увібрала в себе багато особливостей іконопису, зокрема, новгородського істроганівського письмаXVIIстоліття.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Снігуронька»

Основа розпису у всіх одна – чорний фон. Мстьорці зафарбовують його, чітко відмежовуючи живописне поле, і пишуть на світлих фонах. Лаковій мініатюрі властивий розгорнутий сюжет, який повинен легко «читатися».

Умовність образотворчої мови мстьорської мініатюри має дві протилежні тенденції розвитку: все більшого наближення до реалістичного сприйняття або, навпаки, віддалення від нього. Для мстьорської мініатюри характерний пейзаж, як би побачений з великої відстані, коли трохи помітні або зовсім невиразні індивідуальні характеристики окремих видів дерев, коли розмиваються ознаки дуба, в’яза, берези, горобини і залишаються поняття «дерево».

У Мстьорі найбільш докладно «переказують» сюжет, тому головні епізоди тут як би врівноважені з другорядними і всі фігури дрібні, немов тануть у пейзажі.

Любов до народних казок, легенд, яку винесла Тетяна Іванівна з російської школи лакової мініатюри не залишає художницю, це скриньки «Садко» (1980 р.), «Зима» (1991 р.), пластини «Ілля Муромець» (1982 р.), «Білка» (1982 р.), декоративна таріль «Снігуронька» (1990 р.), «Поєдинок» (1992 р.) та інші.

У своїх роботах Тетяна Ктітарєва звертається до патріотичної тематики – роботи в стилі соцреалізму пластина «Земля шахтарська» (1985 р.), «З тобою партія» (1985 р.), у яких у купі з прийомами декоративного живопису наголошується акцент на прославлення людини праці. Одна з шахтарських мініатюр Тетяни Іванівни взята з сюжету з пісні «Вышел в степь Донецкую парень молодой». На картині розміщено понад десять дійових осіб, схід сонця, шахтарське містечко і самі гірники.

Лакова мініатюра Т.Ктітарєвої «Вишел в степь Донецкую парень молодой»

Робота з мініатюрою потребує бездоганного малюнку, тонкої декоративної деталізації, різнобарвного колориту, знання секретів лакового розпису. Ктітарєва Т.І. за історичною поемою «Слово о полку Ігоровім» створила найбільшу за розміром і складністю роботу – пластину «Похід князя Ігоря» (1992 р.). Це одна з най — масштабніших робіт – справжня гордість художниці. Впродовж трьох років Тетяна Іванівна працювала над цією роботою, в ній більше 10 сюжетів і 80 дійових осіб.

Щоб глядач зміг побачити витвір мистецтва майстринею проводиться справжня ювелірна робота. Тетяна Іванівна використовує тільки тонкі пензлі, яскраві фарби. На виготовлення однієї роботи з лакової мініатюри йде близько двох місяців кропіткої праці. Щоб виріб мав «дзеркальний» блиск майстру потрібно дотримуватися спеціальних технологій.

Ктітарєва Тетяна Іванівна приймає активну участь у обласних, республіканських, всеукраїнських художніх виставках і у 1994 році стала членом Луганської спілки художників, а згодом і членом Національної спілки художників України. У тому ж році вона стала «народним самодіяльним майстром декоративно-прикладного мистецтва Луганщини».

Лакова мініатюра Т.Ктітарєвої «Україна на жовто-блакитному»

З роками у Тетяни Іванівни виникло бажання мати учнів, щоб передати комусь свій досвід і знання. Приклавши багато зусиль, вона зареєструвала громадську творчу організацію художників-інвалідів «Артіль» і отримала на неї грант від канадського уряду. Завдяки цим коштам у 2002 році Тетяна Іванівна відкрила в м. Луганську школу лакової мініатюри, до якої зібрала талановитих учнів: О. Грошенко, (м. Попасна), І. Процишіну, М. Клименко, Г. Чалу, Т. Циганок (м. Луганськ), які перейняли досвід та вміння у свого талановитого вчителя. А через півтора року вона випустила перших майстрів, троє з яких були обдаровані діти-інваліди.

Майстри луганської мініатюри накопичують досвід, вдосконалюють техніку, розвивають традицію мистецтва української лакової мініатюри характерну тільки для нашого краю. Традиція луганської мініатюри житиме, якщо її фундаторами є майстри, які пройшли школу вивчення українського іконного письма, спираючись на традиції українського народного розпису і досвід всесвітньо відомих російських художніх лаків.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Добрий Шубін»

Тетяна Іванівна навчає своїх учнів не тільки техніці лакового живопису, а й любові до рідного краю, допомагає вивчити історію Луганщини й України в цілому. Найрізноманітніші теми знаходять своє відображення у творчості майстрів лакової мініатюри.

На рубежі 1990–2000 років Т.Ктітарєва у своїх роботах зображує події далекого минулого і сучасність, героїчну історію нашого народу й освоєння космосу, побутові сцени та природу рідного краю, літературні твори та українські пісні. Все частіше художниця звертаються до фольклорних жанрів: казки, билини, прислів’я. Її роботи, як: «Ніч перед Різдвом» (1995 р.), серія «Пори року» (1997 р.), «Три місяці» (1999 р.), «Ні я» (1999 р.), «Птах моєї самотності» (1999 р.), «Наречена вітрів» (2000 р.),

«Формула кохання» (2000 р.) відрізняються своєю індивідуальністю, яскравим живописним колоритом, деталізацією та неповторністю.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Оксана та Вакула»

Герої сюжетів Тетяни Іванівни багаті на душевне добро, любов та героїзм. Тема боротьби добра і зла присутня на протязі усього творчого шляху майстрині. Твори «Ой Хмелю ж мій Хмелю» (2008 р.), «Крок у безсмертя» (2009 р.), скриньки «Викрадення Роксолани» (2009 р.), «Колядники» (2010 р.), «Добрий Шубін», Боротьба за перемогу остаточно переконують у щирій любові Тетяни Ктітарєвої до української національної культури.

Ктітарєва Т.І. мріє відкрити український художній промисел у Луганську, вона автор і керівник трьох проектів: «Школа майстрів мініатюрного живопису – основоположників українського художнього промислу лакової мініатюри» (2002-2004 рр.), «Уроки живопису та виставка авангардного мистецтва» (2003 р.), «Луганська мініатюра – народження традиції українського художнього промислу» (2004-2007 рр.).

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої «Птах моєї самотності»

У 2011 році Тетяна Іванівна прийняла участь у творчому проекті обласного народного клубу «Лівша» обласного Грант-конкурсу «Мистецькі здобутки Луганщини» присвяченого 20 — річчю незалежності України, майстринею був підготовлений триптих дитинство, юність та молодість України.

На протязі усього творчого шляху тісно співпрацює з Луганським обласним центром народної творчості. Приймає активну участь у виставках декоративно — прикладного мистецтва  які проводить обласний центр народної творчості та обласний народний клуб «Лівша».

Ктітарева Т.І. активний учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок.

У 2010 році її роботи були занесені до Всеукраїнського реєстру кращих робіт декоративно-прикладного мистецтва України Тетяна Ктітарєва – Заслужений майстер народної творчості

України, член національної спілки художників України, народний самодіяльний майстер Луганщини, член національної спілки, член обласного народного клубу «Лівша»

Твори Тетяни Ктітаревої зберігаються в Луганському обласному художньому музеї та приватних колекціях Великобританії, Китайської Народної Демократичної Республіки, Німеччини, Канади, Російської Федерації.

Майстриня неодноразово нагороджувалася дипломами та грамотами Міністерства праці і соціального захисту України, подяками і почесними грамотами Луганської обласної державної  адміністрації, управлінням культури і туризму облдержадміністрації, Луганським обласним центром народної творчості та іншими організаціями.

Її життя та роботи постійно висвітлюється у ЗМІ, творчість відображена на сторінках спеціалізованих видань: журналів, альбомів та каталогів.

У Тетяни ще багато задумок. Наприклад, відкрити спеціальність лакової мініатюри в Луганському університеті культури. «Це буде єдиний вуз в Україні і єдина школа, де я розповім про секрети майстерності», – каже Тетяна.

Сьогодні лаковий живопис Тетяни Ктітарєвої допомагає приреченим людям не здаватися. «Яким би тернистим не був мій шлях, життя прожите не дарма. Людина здатна на дуже багато чого, потрібно не лінуватися. Потрібно жити », – каже художниця.

Лакова мініатюра Т. Ктітарєвої Панно

 

 

Упорядник:

методист з декоративно-прикладного мистецтва

Мітченко О.Е.

 

Редакційна рада:

заступник директора Луганського обласного центру народної творчості

Яворська І.П.

завідуюча відділом образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва та фольклору

Клунна Г.М.

завідуюча відділом інформаційно-аналітичної та

редакційно-видавничої діяльності

Бірюкова Л.В.

 

Відповідальний редактор:

директор Луганського обласного центру народної

творчості, заслужений працівник культури України

Яровий В.М.